Від інфраструктури відкритої науки до участі у Федерації EOSC: стратегічна пропозиція для НАН України

У вересневому номері журналу «Вісник Національної академії наук України» за 2026 рік опубліковано статтю Президента НАН України академіка Анатолія Загороднього зі співавторами «Відкрита наука в НАН України: шлях від інфраструктури до участі у Федерації EOSC».

У статті запропоновано стратегічну модель переходу від уже створених в Академії окремих компонентів інфраструктури відкритої науки до середовища, у якому дослідницькі дані, програмні засоби, обчислювальні ресурси, сервіси та наукові спільноти можуть взаємодіяти між собою і поступово ставати складовою Федерації EOSC.

Вихідна позиція: інфраструктура відкритої науки вже створюється

Автори наголошують, що НАН України не починає цей процес з нуля. У межах цільових проєктів OPENS та OPENS2 сформовано низку компонентів інфраструктури відкритої науки. До них належать харвестер відкритої науки, видавничі платформи, репозитарії наукових текстів, даних і препринтів, платформа репозитаріїв установ НАН України, Центр компетенції з управління дослідницькими даними та центри колективного користування науковим обладнанням.

Одним із ключових елементів цієї інфраструктури став Репозитарій відкритих даних НАН України DataverseUA, який забезпечує депонування наборів даних, їх опис метаданими, доступ, цитування, версіонування та довготривале збереження. У майбутніх тематичних EOSC-вузлах DataverseUA може виконувати роль репозитарного компонента та підтримувати дисциплінарні профілі метаданих, розроблені відповідними науковими спільнотами.

В Академії також накопичено досвід роботи з розподіленими цифровими ресурсами в межах Українського національного гріду та міжнародної взаємодії з європейськими е-інфраструктурами. Цей досвід важливий насамперед як підтвердження здатності українських наукових установ працювати у федеративному середовищі за спільними технічними та операційними правилами.

Наступне завдання — поєднати окремі компоненти

Головна теза статті полягає в тому, що наявності репозитаріїв, обчислювальних ресурсів або окремих цифрових сервісів уже недостатньо.

Наступним етапом має стати їх поєднання з реальними науковими спільнотами, програмним забезпеченням, робочими процесами, метаданими, правилами доступу та підтримкою користувачів.

Цю логіку автори пов’язують із концепцією Web of FAIR Data and Services — вебмережі FAIR-даних і сервісів. Дані, програмні засоби, моделі, алгоритми, публікації та відтворювані робочі процеси мають існувати не як ізольовані цифрові об’єкти, а бути пов’язаними через метадані, стійкі ідентифікатори, інформацію про походження даних та машинозчитувані описи.

Для дослідника практична цінність такої інфраструктури полягає в можливості пройти повний маршрут: знайти дані або сервіс, отримати керований доступ до необхідного ресурсу, виконати аналіз чи моделювання, зберегти результат у репозитарії та описати його так, щоб інша група могла перевірити або повторно використати отриманий результат.

Поетапна модель формування EOSC-вузлів

У статті запропоновано поетапну модель участі НАН України у Федерації EOSC.

Перші тематичні вузли доцільно формувати в тих напрямах, де вже існують достатньо зрілі наукові спільноти, дані, обладнання, цифрові ресурси та відповідальні команди. Вибір наступних напрямів має залежати від готовності установ забезпечувати не тільки науковий зміст, а й стабільну операційну роботу сервісів.

Наступним кроком має стати залучення інститутів і наукових груп, які мають цінні дані, обладнання або методики, але поки що не можуть самостійно підтримувати повний операційний контур окремого вузла.

У довгостроковій перспективі автори пропонують формування федерації тематичних, е-інфраструктурних і загальноакадемічних вузлів НАН України. Її мета полягає не у створенні нового централізованого рівня управління, а у забезпеченні взаємодії автономних вузлів за узгодженими правилами.

Кожний вузол при цьому зберігає відповідальність за власні дані, сервіси, користувацькі спільноти та правила доступу. У спільне середовище виводиться тільки підготовлена та погоджена частина ресурсів і сервісів.

Що потрібно додати до наявної інфраструктури

Окремий розділ статті присвячено тому, які функції необхідні для повноцінної роботи EOSC-вузла.

Йдеться про автентифікацію та авторизацію, каталоги і реєстри ресурсів, моніторинг, підтримку користувачів, облік використання ресурсів, сервісне управління, доступ до обчислювальних і сховищних ресурсів, програмних застосунків та спеціалізованих наукових сервісів.

Важливо, що всі ці компоненти не повинні фізично розміщуватися в одній установі. Вузол може використовувати спільні або делеговані ресурси інших провайдерів за умови чіткого визначення відповідальності, правил доступу та операційних процедур.

Така модель особливо відповідає структурі НАН України, де наукові компетенції, обладнання, обчислювальні ресурси та інформаційні системи розподілені між багатьма установами.

MATSCI-NASU як перший практичний приклад

Найбільш підготовленим напрямом для практичної перевірки запропонованої моделі автори вважають матеріалознавство.

У 2026 році реалізується проєкт MATSCI-NASU за підтримки програми EOSC Gravity. У ньому беруть участь Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України, Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України та Київський академічний університет. Проєкт спрямовано на підготовку управлінської моделі, ресурсів, метаданих та операційних передумов майбутнього тематичного EOSC-вузла з матеріалознавства. Visn_9-2026+4_Zag (1)

Важливо, що перевіряється не окремий сервіс, а повний дослідницький сценарій — від постановки наукової задачі та використання обчислювальних ресурсів до підготовки метаданих і депонування результатів у DataverseUA. Саме такий підхід дозволяє оцінити реальну користь інфраструктури для дослідника. VRE та віртуальні лабораторії

У статті окрему увагу приділено Virtual Research Environments (VRE) та Virtual Laboratories (VLabs).

VRE розглядається як цифрове дослідницьке середовище, що забезпечує спільну роботу з розподіленими наборами даних, обчислювальними ресурсами, аналітичними інструментами та сервісами обробки, публікації й візуалізації результатів.

У межах такого середовища можуть працювати тематичні VLabs, які поєднують програмні застосунки, відтворювані робочі процеси, підготовлені набори даних, метадані та документацію для конкретних наукових задач.

Як практичний європейський приклад наведено Blue-Cloud, де VRE і спеціалізовані Virtual Labs стали складовими ресурсно-сервісної бази тематичного EOSC-вузла.

Роль управління дослідницькими даними

Запропонована модель суттєво розширює значення управління дослідницькими даними.

Майбутня участь у EOSC передбачає не просто публікацію наборів даних. Результати досліджень мають супроводжуватися метаданими, описом походження даних, умовами використання, ліцензіями, документацією та зв’язками з програмним кодом, робочими процесами, моделями і публікаціями.

Це визначає практичну роль Центру компетенції з управління дослідницькими даними: підтримка наукових спільнот у підготовці FAIR-даних, розробленні дисциплінарних профілів метаданих, навчанні дослідників і кураторів даних, документуванні дослідницьких процесів та підготовці цифрових об’єктів до повторного використання.

Окрему роль автори відводять центрам колективного користування науковим обладнанням. Вони можуть виступати не тільки місцями доступу до приладів, а й провайдерами FAIR-даних, методичної експертизи та цифрових сервісів аналізу.

Від політики відкритої науки до операційної інфраструктури

Головний висновок статті полягає в тому, що НАН України вже має значну частину необхідних складових: репозитарії, обчислювальні ресурси, наукове обладнання, цифрові сервіси, компетенції з управління даними та сильні тематичні спільноти.

Наступне завдання — поєднати ці ресурси в операційно придатні дослідницькі середовища, де зрозуміло, хто є провайдером сервісу, хто його користувач, які діють правила доступу, як описуються дані та результати і як забезпечується їх повторне використання.

Таким чином, участь НАН України у Федерації EOSC розглядається у статті не просто як можливість користуватися європейськими ресурсами. Йдеться про підготовку українських даних, сервісів, робочих процесів і наукової експертизи до того, щоб вони стали інтероперабельною та повторно використовуваною складовою спільного європейського дослідницького середовища.

Публікація

А.Г. Загородній, О.О. Васільєв, О.С. Міленін, С.Я. Свістунов, В.М. Шадура, А.Ю. Шевченко. Відкрита наука в НАН України: шлях від інфраструктури до участі у Федерації EOSC. Вісник НАН України. 2026. № 9. С. 7–22. DOI: 10.15407/visn2026.09.007.